Зельма Меербаум-Айзінґер: «Не встигла дописати...»

(до 90-річчя від народження)

Я хочу жити.
Глянь, який барвистий світ!
В нім стільки є м'ячів і гарних плать.
І стільки уст чекають і горять,
Щоб пити щастя юних літ…

«Поема», 07.07.1941
(збірник «Я тугою огорнута»(2012)
Автор: З. Меербаум-Айзінгер.
Переклад: Петро Рихло)

Зельма Меербаум-Айзінґер - єврейська поетеса з чернівецьким корінням та трагічною долею, яка назавжди залишиться юною в людській пам'яті, оскільки її коротке життя було безжально обірване в одному з нацистських трудових таборів Трансністрії в грудні 1942 року, коли дівчині не виповнилося ще й 19-ти років.

Творчий доробок Зельми – це альбом з 57 віршів, чотири з них – її переклади з французької, румунської та ідиш на німецьку мову. На обкладинці альбому, переплетеному власноруч і написаному олівцем, був зображений ніжний букет квітів – це найдорожчий її скарб і дар другові Лейзеру Фіхману. Вірші, написані у віці 15 – 17 років, переважно любовні, пейзажні поезії та колискові пісні, вражають зрілістю літературного обдарування авторки, переконують щирістю і інтенсивністю почуттів, відображають глибину думки, багатство її духовного світу.

Єврейська дівчина Зельма Меербаум народилася 05 лютого 1924 року в Чернівцях в незаможній родині торговця дрібним крамом Хайма Маєра Меербаума та Фрідеріки, з дому Шрагер. Батьки побрались 09 січня 1923 року, про що зроблено відповідний запис в книзі реєстрації актових записів про шлюб громадян іудейського віровизнання м. Чернівці, яка зберігається в держархіві Чернівецької області. Хайм Маєр Меербаум – син Айдель Абіш з комуни Слободзія-Банила Вашківецького повіту (нині с. Банилів Вижницького району), народжений 10 травня 1892 року; його дружина Фрідеріка Меербаум – донька Сруля Шрагера та Хаї Гені, з дому Абрагама Талера з Чернівців, народжена 29 жовтня 1891 року. Молоде подружжя проживало в Чернівцях за адресою Рапфгассе, 6 (нині вул. Радіщева).

Та сімейним щастям, на жаль, насолоджуватись довелось недовго... 09 листопада 1924 року від легеневої недуги пішов з життя 32-річний Хайм Маєр Меербаум. Його донечці Зельмі не виповнилось тоді й одного року.

Не дивлячись ні на що час плине і життя триває... 20 травня 1927 року вдова Фрідеріка Меербаум, яка проживала на той час з дочкою по вулиці 11 Листопада, 46 (нині вул. 28 Червня), одружується з Льові Мозесовичем Айзінґером, 1890 року народження, що родом з с. Рогізна (нині м. Чернівці). Звідси й подвійне прізвище Зельми Меербаум-Айзінґер. Наступними роками сім'я проживатиме в м. Чернівці по вул. О. Йосифа, 4-А (нині вул. Переяславська). В адресній книзі по м. Чернівці за 1936 рік, укладеної Проданом, за комерсантом Лео Айзінґером значиться адреса проживання: вул. О. Йосифа, 6.

В документах архівних фондів освітніх установ періоду входження території Чернівецької області до складу Румунії не знайшли відображення відомості про навчання Зельми в початковій школі, проте достеменно відомо, що майбутня поетеса була ученицею приватного жіночого ліцею «Юлія Хаждеу» в м. Чернівці. Дівчина вступила до ліцею у 10-річному віці та навчалась з 1934/1935 по 1939/1940 навчальні роки. В архівному фонді ліцею, з однойменною назвою, зберігаються табелі успішності Зельми за роки її навчання. Вони дають нам можливість поміркувати про навчальні предмети, які були Зельмі більш до вподоби, і ті, що не приносили їй особливого задоволення. Оцінювання знань учнів здійснювалось за 10-ти бальною системою. Навчальний рік складався з трьох триместрів, річна оцінка являла собою середнє арифметичне за рік. Вочевидь найпривабливіше виглядають її оцінки з релігії та німецької мови – 10 та 9 балів, 8 балів з рукоділля та 7,66 з ведення домашнього господарства можуть свідчити про те, що мама Фрідеріка привила любов донечки до підтримування сімейного затишку, а от математика, хімія, фізика та латинська мова не дотягують навіть до «золотої серединки». В табелі успішності Зельми Меербаум-Айзінґер за 1939/1940 навчальний рік навіть збереглися відомості про те, що з латинської мови та математики ліцеїстку чекає перездача. Саме цими роками юна поетеса пише свої перші поезії.

Попри навчання в ліцеї Зельма, як і більшість єврейської чернівецької молоді брала активну участь у сіоністській організації «Гашомер Гацаїр». Саме тут вона познайомилась з Лейзером Фіхманом, якому присвятила свої вірші.

Зі встановленням радянської влади на Буковині Зельма навчалася в єврейській школі. Вона закінчила 10-й клас за кілька днів до нападу Німеччини на Радянський Союз.

Лихо не забарилося. 3 липня 1941 року наказом командира 8-ї румунської піхотної дивізії Георге Аврамеску було проголошено встановлення окупаційного режиму на Буковині. Населенню заборонялося покидати свої комуни без попереднього дозволу, ходити по вулицях міст і сіл з 21 год. вечора до 5 год. ранку, вдень заборонялося ходити групами більше 3 чоловік, приймати або переховувати сторонніх осіб, не розквартированих компетентними органами, пропагувати та проводити всілякими засобами політичну ідеологію, спрямовану проти інтересів безпеки румунської держави, проводити пропаганду на користь ворожої держави тощо. Наказ було опубліковано в газеті «Bucovina» від 14 липня 1941 року разом з декретом-законом маршала Антонеску про встановлення смертної кари за порушення окупаційного режиму.

Місцеві євреї першими відчули подих лихої долі, так само як представники їхнього народу в Європі, що вже давно за колючим дротом концтаборів зазнавали нелюдських тортур. В документах архівного фонду Директорату адміністративних справ Губернаторства провінції Буковина зберігається наказ представника Іоана Антонеску, голови адміністрації Буковини Александру Ріошану від 30 липня 1941 року щодо введення обмежень та встановлення правил поведінки для осіб єврейської національності. Цим наказом до вже встановлених обмежень для всього населення окупованої території додались наступні: заборона купівлі хліба євреями з 9 год. 30хв. до 11 год., використання єврейських вивісок біля магазинів, обов'язкове розміщення інформації про те, що послуги надає спеціаліст-єврей, в місцях, де фахівці-євреї: лікарі, інженери, адвокати тощо рекламують свою діяльність, та найголовнішою і найпритаманнішою вимогою стало носіння євреями будь-якого віку на верхньому одязі з лівого боку жовтої шестикутної єврейської зірки. Будь-який вияв непокори за наказом мав каратися інтернуванням у табір.

В газеті «Bucovina» від 16 жовтня 1941 року з'явилося повідомлення про те, що в суботу 11 жовтня в Чернівцях було сформоване тимчасове гетто, куди переселені всі євреї з верхньої та центральної частини міста в район довкола кладовища, залізничної станції, а також вулиць єврейського кварталу. Від решти міста гетто обнесене дошками, вдень і вночі контролювалося воєнними і поліцейськими органами, вихід євреїв з цього гетто був заборонений, вхід або вихід інших осіб, що змушені були проходити через територію гетто, дозволявся лише на підставі посвідчення особи.

Зельма з матір'ю спочатку були інтерновані в чернівецьке гетто, а потім депортовані в трудовий табір с. Михайлівка в Трансністрії.

Те, що умови існування в трудових таборах Трансністрії були практично несумісні з життям нам стає відомо з листів буковинських євреїв, які вони у грудні 1941 року намагалися передати своїм рідним та знайомим, але були конфісковані жандармами залізничного посту м. Чернівці:

З листа невідомого, адресованого В. Ландверу в м. Чернівці від 06 грудня 1941 р.

... Картина, яку ми постійно спостерігаємо залишиться навічно в нашій пам’яті, як випалена вогнем.

Геніальний письменник не зміг би описати реальність картин горя та злиднів. Люди самого шляхетного походження, високого матеріального статку просять допомоги через холод, голод, приниження, залякування. Велика кількість знайомих і незнайомих вмерли з голоду і з кожним днем вмирають, не хочу говорити про це. Неможливо передати почуття, коли дивишся на людей, котрі сидять на своїх клунках, тримають на руках грудних і малих дітей, вночі в зруйнованих будинках, без вікон, а наступного дня їх женуть далі, не зважаючи на немилосердний мороз. Відомий роман Данте "Пекло" нічого не значить в порівнянні з цим становищем…

З листа пані Т. братові в м. Чернівці від 06 грудня 1941 р.

... У мене тільки одне-єдине бажання — я хочу вийти звідси живою чи мертвою. І, при цьому, я підкреслюю, що тут є люди, які живуть в мільйон разів гірше, і що ми належимо, до числа тих, кому можна позаздрити. Я гину душевно і розумово, оточення вороже культурі; я і всі ми з нашими найскромнішими вимогами відкинуті на 2000 років назад. Я стверджую без пристрасті, що житла і обстановка гуцулів всередині та зовні в Селятині були палацами в порівнянні з тутешніми …

З листа пана Германа доктору Л. Красновельському в м. Чернівці від 14 грудня 1941 р.

Любий Люця! В нашій колонії 600 чоловік …

10 чоловік в одній невеликій кімнаті, без їжі, в жахливих санітарних умовах — не життя, а ясна і близька смерть.

…Масло, цукор і т. ін. знаю тільки по пам’яті. Прошу тебе мені повірити, що я не перебільшую. Смерть тут має добрий врожай, адже вона і є метою нашого заслання. Якщо ти коли-небудь хочеш нас побачити, то не маєш права відмовитись від найтяжчих зусиль. Бог тобі за це віддячить, і ми ніколи цього не забудемо.

Зельма Меербаум-Айзінґер померла 16 грудня 1942 року в трудовому таборі с. Михайлівка від висипного тифу та загального виснаження. ЇЇ мати Фрідеріка теж не вижила в тих умовах…

Перед самою депортацією в Трансністрію, коли мати похапцем складала сумку з речами першої необхідності, Зельма дописувала свій альбом поезій. 57 віршів вже було записано. Наприкінці - рядок червоними чорнилами: «Не встигла дописати»…

Альбом на її прохання передали Лейзеру Фіхману, а він, щоб не втратити вірші, просив подруг Зельми - Ельзу і Рене, зберегти його. Сам Лейзер загинув у 1944 році під час спроби потрапити до Палестини. Турецький пароплав, на борту якого серед інших єврейських втікачів був Фіхман, затонув у Чорному морі, торпедований радянським підводним човном.

У 1968 році ім'я Зельми Меербаум-Айзінґер прозвучало вперше в літературному світі. Німецький видавець Хайм Зайдель уклав збірник віршів єврейських поетів, що загинули під час Голокосту, «Слова, вкинуті у пітьму». До збірки увійшли лише 2 вірша Зельми, які віднайшов видавець. Повне повернення її віршів відбулось у 1976 році, коли віднайшовши збережений у Рене альбом Зельми, їх шкільний вчитель математики Герш Сегал видав власним коштом збірку її віршів під назвою «Квітник».

Інтерес у світі до творчості Зельми Меербаум-Айзінґер стає дедалі більшим. У Німеччині та Ізраїлі збірка її поезій вже витримала понад півтора десятка видань. Поезії Зельми були покладені на музику австрійським композитором Луною Алкалей, перекладені багатьма мовами світу, в тому числі й українською (див. «Загублена арфа: Антологія німецькомовної поезії Буковини» (2002) та «Я тугою огорнута» (2012), переклад Петра Рихла). Історія її життя стала основою драматургічного твору «Зельма, або подорож навколо столу».

Наталія Масіян,
начальник відділу використання
інформації документів ДАЧО
(0372) 545 001;
e-mail:

Опубліковано: «Буковинське віче», № 5 (2275) від 30.01.2014, с.2