Головна сторінка | Архів новин | Корисні посилання | Контакти | Карта сайту

До Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні




Осип Степанович Маковей народився 23 серпня 1867 року у сім'ї кушніра в м. Яворові, нині Львівської області.

Після закінчення початкової школи у рідному місті, продовжив навчання у 1879-1887 роках у львівській гімназії та у 1887-1893 роках на філософському факультеті Львівського університету. У Віденському університеті здобув науковий ступінь.

Літературну діяльність Осип Маковей розпочав у студентські роки. Писав ліричні вірші, громадські поезії, сатиричні образки, а згодом нариси, оповідання, новели. Переклади з Овідія і Гайне, вірш «Заказані яблука», опублікував у часописі «Зоря». Відтоді Маковей друкувався у провідних українських журналах і альманахах.

Після закінчення університету Осип Маковей присвятив себе журналістиці: був співробітником львівської «Зорі» в 1895—1897 роках, працював головним редактором газети «Буковина», яка набула під його керівництвом широкого резонансу. Тут публікувалися буковинські автори Ольга Кобилянська, Євгенія Ярошинська, Іван Бажанський та інші.

Наприкінці 1897 року був запрошений на посаду редактора новоствореного львівського часопису «Літературно-науковий вісник», де співпрацював з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Володимиром Гнатюком, Михайлом Грушевським.

У 1899 році письменник повернувся на Буковину: викладав україністику в учительській семінарії, у Чернівецькому університеті. Тут захистив дисертацію про українського поета і письменника Пантелеймона Куліша, сприяв популяризації буковинських поетів Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Ольги Кобилянської та інших («Матеріали до життєписі Осипа Юрія Гординського Федьковича» (1910), «Життєпис Осипа Юрія Гординського Федьковича» (1911), упорядкування зібрання творів Федьковича і Воробкевича).

У 1910 році через напружені стосунки з деякими духовними провідниками українських кіл (яких він викривав у сатиричних творах), письменник покинув Чернівці. До 1913 року мешкав у Львові, де викладав у жіночій вчительській семінарії.

З 1913 року до своєї смерті письменник обіймав посаду директора вчительської семінарії у галицько-подільському містечку Заліщики.

Проживаючи в Заліщиках, Осип Маковей написав ряд оповідань, нарисів, фейлетонів, віршів, поем: «Як Шевченко шукав роботи» (1919), «Кроваве поле» (1921), «Примруженим оком» (1923) та інші. Осип Маковей – автор багатьох ліричних пісень, частина яких стала народними. Його вірші «Сон», «Ми - гайдамаки», «Там, за лісом», «Марш Заліщицької молоді» та інші покладені на музику місцевими композиторами.

Він перекладав з багатьох мов, збагатив українську літературу своїми інтерпретаціями творів польських (Адам Міцкевич, Генрик Сенкевич, Еліза Ожешко, Стефан Жеромський), німецьких (Генріх Гейне, К. Ф. Майєр), австрійських (Г. Зудерман, М. Ебнер-Ешенбах), данських (Й. П. Якобсен), французьких (Гі де Мопассан, Альфонс Доде, Еміль Золя, Е. М. Прево), англо-американських (Марк Твен, Джером Клапка Джером) авторів. У віршах, новелах, нарисах воєнних і повоєнних літ Маковей показував жорстокість фронтових боїв, трагічну долю українців, які почувалися етнічно спорідненими, проте мусили стріляти один в одного («Кроваве поле», 1921). Письменник вірив у краще майбутнє українського народу і своєю багатогранною діяльністю наближав його.

Під час першої світової війни служив військовим кореспондентом, поштовим цензором в австрійському війську та під час Листопадового зриву 1918 р., який дав початок Західній Українській Народній Республіці, Осип Маковей зголосився добровольцем до українського війська. Проте, зважаючи на його вік і професію, йому порадили повернутися до праці в учительській семінарії.

Під час існування Галицької СРР був завідувачем відділу освіти повіту, заледве не потрапив під військовий трибунал (Галицької ЧК), але врятувався, перебравшись на Буковину за Дністром.

Помер Осип Маковей 21 серпня 1925 року в м. Заліщики (нині Тернопільської області), де й похований.

У Чернівцях встановлено меморіальні таблиці на фасаді будівлі колишньої вчительської семінарії (нині — педагогічний коледж Чернівецького національного університету) та на будинку по вул. Хмельницького, 36, де мешкав письменник.



В українському селі, спаленому німецькими окупантами, 1941 р.

Витяг з журналу бойових дій 17-го стрілкового корпусу XVIII Армії (22 червня - 04 липня 1941), фото 1

Витяг з журналу бойових дій 17-го стрілкового корпусу XVIII Армії (22 червня - 04 липня 1941), фото 2

Витяг з журналу бойових дій 17-го стрілкового корпусу XVIII Армії (22 червня - 04 липня 1941), фото 3

Витяг з журналу бойових дій 17-го стрілкового корпусу XVIII Армії (22 червня - 04 липня 1941), фото 4

Витяг з журналу бойових дій 17-го стрілкового корпусу XVIII Армії (22 червня - 04 липня 1941), фото 5

Витяг з журналу бойових дій 17-го стрілкового корпусу XVIII Армії (22 червня - 04 липня 1941), фото 6

Витяг з журналу бойових дій 17-го стрілкового корпусу XVIII Армії (22 червня - 04 липня 1941), фото 7

Постанова Чернівецького облвиконкому та обкому КП(б)У від 06 червня 1944 року № 108 «Про утворення Державної надзвичайної комісії по виявленню і розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників та вчинені ними збитки по Чернівецькій області»

Копія (секретної) доповідної записки представника Вижницького райвиконкому Тимошенка представнику Чернівецького облвиконкому Колікову про вбивство мешканки с. Іспас радянськими солдатами під час відселення, 23 червня 1944 р.

Стаття газети «Радянська Буковина» від 19 серпня 1944 р. «Безіменні могили»

Стаття газети «Радянська Буковина» від 19 серпня 1944 р. «Їх убили в Чернівцях»

Стаття газети «Радянська Буковина» від 19 серпня 1944 р. «Буду мстити!»

Довідка про вбивства мирних жителів на території Чернівецької області у 1941-1944 роках, фото 1

Довідка про вбивства мирних жителів на території Чернівецької області у 1941-1944 роках, фото 2

Жителі України після військового нападу нацистської Німеччини у 1941 р.

Фото воєнних злочинців на Нюрнберзькому трибуналі, 1945 р.