Митрополит Гакман

(до 140-ї річниці від смерті митрополита Буковини та Далмації)

Майбутній перший митрополит Буковини та Далмації Євген Гакман народився в с. Васловівці (нині Заставнівського району) в незаможній селянській родині Василя Гакмана. Точна дата його народження невідома, навіть стосовно року народження існують суттєві розбіжності. Прийнято вважати, що Євфимій (саме це є його ім'ям, отриманим при хрещенні) народився у 1793 році, хоча в списках учнів Чернівецької гімназії за 1813 рік вказано, що «Є.Гакман з Васловівців має 18 років», тобто 1795 р.н. В повідомленнях газет про кончину владики вказувалося, що він помер на 79-му році життя. В такому разі, якщо митрополит мав повних 78 років навесні 1873 року, то це знову дає 1795 рік як рік його народження, і лише в пізніших довідниках, а не першоджерелах, подається його рік народження 1793. Ім'я Євген майбутній владика отримав вже тоді, коли прийняв чернечий сан – 1823 року.
Навчався Євген Гакман у Чернівецькій гімназії, куди потрапив уже юнаком і був одним з найстарших учнів. Гімназист – виходець з бідної селянської родини, явище рідкісне і нетипове для Чернівців початку ХІХ ст. Тому Гакманові й довелось виробити такі риси в своєму характері як наполегливість у досягненні поставленої мети, старанність, працьовитість, вимогливість, навіть суворість до себе самого і оточуючих.
В 1819 році, отримавши цільову стипендію з коштів Буковинського православного релігійного фонду, Є. Гакман виїхав на чотирирічне навчання до Відня. Після повернення в Чернівці у 1923 році він прийняв чернечий сан, а з 1827 року, коли в Чернівцях було відкрито «греко-східний богословський навчальний заклад» (інститут) 8 років поспіль викладав пастораль старомолдавською мовою.

У 1835 році, розглянувши декілька кандидатур, представлених Буковинською православною консисторією, австрійський цісар своїм рішенням від 8 травня іменував Євгена Гакмана єпископом Буковини.

Своєю діяльністю єпископ зініціював будівництво перших монументальних споруд, а саме, 3/15 липня 1844 р. урочисто заклав наріжний камінь у фундамент майбутнього кафедрального собору Святого Духа, спорудження якого затягнулося на 20 наступних років; одночасно з кафедральною церквою проводилося спорудження нової парафіяльної церкви Св.Параскеви.

05/17 липня 1864 р. владика освятив своє дітище – Святодухівський кафедральний собор, а вже наступного дня він заклав наріжний камінь у фундамент каплиці Св.Івана Нового Сучавського. Саме з неї розпочалося спорудження комплексу єпископської (згодом митрополичої) резиденції у Чернівцях. Гакман очолював будівничий комітет резиденції, а заступником голови комітету був архітектор Йозеф Главка.

Єпископ Євген відіграв виключно важливу роль у справі заснування Чернівецького університету. В австрійському парламенті він виступив з конкретними пропозиціями з метою позитивного вирішення цієї справи: по перше, запевнив, що один із факультетів, тобто теологічний, фінансуватиметься за рахунок православного релігійного фонду Буковини, по-друге, приміщення для навчання студентам-теологам пообіцяв надати в резиденції, по-третє, владика запропонував тимчасово розмісити й інші факультети в резиденції, допоки не буде зведено будівлі університету. Поряд з іншими аргументами ці пропозиції схилили шальку терезів на користь Чернівців.

Найвищим досягненням владики Євгена, як діяча православної церкви, стало піднесення Буковинського єпископства до гідності окремої митрополії. Таке волевиявлення було висловлене зборами духівництва Буковини ще в лютому 1861 р., тоді ж було подано цісарю відповідну петицію. В 1864 р. було проголошено створення Семигородської православної митрополії для румунів, прозвучала також обіцянка Франца Йосифа І вирішити в майбутньому й питання Буковинської єпархії.

23 січня 1873 р. цісарським рішенням єпископ Євген був іменований архієпископом Чернівецьким і митрополитом Буковини і Далмації. Звістка про це викликала загальну радість серед православних буковинців, насамперед українців, а також позитивний відгук з боку представників інших конфесій. Зокрема, вельми схвально оцінила цю подію газета „Черновіцер Цайтунг”. Вона підкреслювала, що на чолі нової митрополії поставлено чоловіка, котрий і в часи найтяжчої біди вірно тримався Австрії і конституції і який, безумовно, не допустить проникнення противних Австрії ідей у своїй архідієцизії. Професор Аркадій Жуковський в своїй „Історії Буковини”, даючи оцінку діяльності Гакмана писав: «...в церковних справах протягом сорока років діяльність Гакмана була справді вирішальною; твердою рукою він керував буковинською єпархією, а деякі його заходи залишилися міродайними і в дальших періодах...»

27 лютого 1873 р. Євген Гакман відбув до Відня, де невдовзі мала відбутися його хіротонія (посвячення в чин митрополита) в православній парафіяльній церкві Св.Трійці, однак стан здоров'я митрополита значно погіршився. Його серце перестало битися у ніч з 31 березня/12 квітня на 01/13 квітня 1873 р.
Гакман залишив помітний слід в історії Буковини не лише як церковний діяч, як політик він представляв Буковину в австрійському парламенті, став першим крайовим маршалком Буковини з часів заснування Буковинського крайового сейму в 1861 р., як громадський та культурно-просвітницький діяч був одним із засновників першого українського культурно-просвітницького товариства в Чернівцях „Руська Бесіда”.

Витяг з гімназійного журналу Першої державної цісарсько-королівської гімназії в м. Чернівцях за 1813/1814 навчальний рік, в якому у списку гімназистів другого гуманітарного класу значиться Гакман Євсебій, 18 років, з Васловівців, що на Буковині. 1813р.	Повідомлення архімандрита, надіслане до Протоєрейства Буковини, щодо доведення до відома місцевих священиків про призначення Євгена Гакмана єпископом Чернівецьким. 01/13 вересня 1835р.	Обіжник православного єпископа герцогства Буковини Євгена Гакмана про керування духовенством, призначення радників духовної консисторії, вжиття заходів щодо недопущення випадків вимагання священиків від прихожан надмірної плати за проведення релігійних обрядів, зокрема здійснення таїнств хрещення, вінчання та погребіння. 18/30 травня 1848р.
Пасторський лист єпископа Євгена Гакмана до буковинського духовенства, в якому єпископ прославляє і возвеличує австрійського цісаря Франца Йосифа І як переможця і охоронця християнської церкви на Буковині.20 липня/02 серпня 1851р. Фото 1	Пасторський лист єпископа Євгена Гакмана до буковинського духовенства, в якому єпископ прославляє і возвеличує австрійського цісаря Франца Йосифа І як переможця і охоронця християнської церкви на Буковині. 20 липня/02 серпня 1851р. Фото 2	Пасторський лист єпископа Євгена Гакмана до буковинського духовенства, в якому єпископ прославляє і возвеличує австрійського цісаря Франца Йосифа І як переможця і охоронця християнської церкви на Буковині. 20 липня/02 серпня 1851р. Фото 3
Пасторський лист єпископа Євгена Гакмана до буковинського духовенства, в якому єпископ прославляє і возвеличує австрійського цісаря Франца Йосифа І як переможця і охоронця християнської церкви на Буковині.20 липня/02 серпня 1851р. Фото 4	Пасторський лист єпископа Євгена Гакмана до буковинського духовенства, в якому єпископ прославляє і возвеличує австрійського цісаря Франца Йосифа І як переможця і охоронця християнської церкви на Буковині. 20 липня/02 серпня 1851р. Фото 5	Лист-повідомлення крайовому президенту Буковини Францу Шмюку з Міністерства внутрішніх справ Австрії про нагородження мешканців Буковини орденами та медалями, серед них єпископа Євгена Гакмана – Командирським Хрестом ордена Франца Йосифа. 03 травня 1854р.
Повідомлення єпископа Євгена Гакмана крайовому президенту Венцелю фон Мартіна про створення будівельного комітету для будівництва нової єпископської резиденції у Чернівцях. 25 травня/10 червня 1861р. Фото 1	Повідомлення єпископа Євгена Гакмана крайовому президенту Венцелю фон Мартіна про створення будівельного комітету для будівництва нової єпископської резиденції у Чернівцях. 25 травня/10 червня 1861р. Фото 2	Повідомлення єпископа Євгена Гакмана крайовому президенту Венцелю фон Мартіна про створення будівельного комітету для будівництва нової єпископської резиденції у Чернівцях. 25 травня/10 червня 1861р. Фото 3
Лист-відповідь (обгрунтування) єпископа Євгена Гакмана на петицію буковинців під назвою "Одностайне звернення до православної церкви Буковини з організаційних питань. Чернівці, 1864", в якій були викладені пропозиції щодо внесення змін до організації та структури православної церкви на Буковині. 1864р.	Повідомлення буковинської консисторії у буковинську крайову управу про смерть Його Преподобія Митрополита Євгена Гакмана напередодні о пів на 12 годину вечора 31 березня/12 квітня 1873 року. 01/13 квітня 1873р.	Некролог на смерть Євгена Гакмана, опублікований в місцевій німецькомовній газеті «Черновіцер Цайтунг». 16 квітня 1873р.
Некролог на смерть Євгена Гакмана, опублікований в місцевій німецькомовній газеті «Черновіцер Цайтунг». 16 квітня 1873р.	Повідомлення крайового маршалка Буковини щодо рішення, прийнятого на засіданні сейму від 19 жовтня 1912 р. «Про вшанування «перших головних людей краю» крайового маршалка Євдоксія Гормузаки та архієпископа Євгена Гакмана, як державних мужів, що боролись за автономію краю та спорудження на їх честь монументальних бюстів». 05 лютого 1913р. Фото 1	Повідомлення крайового маршалка Буковини щодо рішення, прийнятого на засіданні сейму від 19 жовтня 1912 р. «Про вшанування «перших головних людей краю» крайового маршалка Євдоксія Гормузаки та архієпископа Євгена Гакмана, як державних мужів, що боролись за автономію краю та спорудження на їх честь монументальних бюстів». 05 лютого 1913р. Фото 2
Пропозиція чернівецького скульптора Юліуса Зламаля, кавалера ордена Франца Йосифа, щодо виготовлення монументальних бюстів Євдоксіу Гормузаки на честь його 100 річчя та архієпископу Євгену Гакману. не датовано