ПАУЛЬ ЦЕЛАН

100 років від дня народження Пауля Целана – найкращого ліричного європейського поета повоєнного часу

Пауль Целан (справжнє прізвище — Анчель) — єврейський поет і перекладач — народився 23 листопада 1920 року в Чернівцях у сім´ї небагатого комерсанта Лейба Анчеля.

Літературна критика вважає Пауля Целана найвизначнішим поетом XX століття, одним із найкращих європейських ліричних поетів повоєнного часу.

Початкову освіту Пауль Анчель отримав у початковій школі (1926-1930) м.Чернівці. Восени 1930 року юний Анчель став ліцеїстом й вже тут у нього виявилися непересічні здібності до мов, зокрема румунської і французької. Незважаючи на успішне навчання, Пауль був змушений після 4-го класу залишити цей ліцей через процвітання в ньому антисемітизму. З 1934 по 1938 роки навчався у державному чоловічому ліцеї «Marele Voevod Mihai». Обдарований учень мав тут усі можливості для розвитку своїх мовних і літературних здібностей. Вже тоді хлопець почав писати вірші. Закінчивши ліцей, Пауль, за наполяганням батьків, у 1938 році поступив на медичний факультет університету міста Тур у Франції.

Початок Другої світової війни застав його на канікулах у Чернівцях. Не маючи змоги повернутися у Францію, юнак став слухачем курсу романської філології в Чернівецькому університеті.

Після встановлення радянської влади у Чернівцях йому довелося пристосовуваться до нових умов життя: вивчив російську мову і працював перекладачем.

Наступні три роки (1941-1944) Пауль пройшов через великі потрясіння. У 1941 році його сім´я потрапила до єврейського гетто, через деякий час їх депортували до концтабору, звідки вони вже не повернулися. Сам Пауль потрапив до румунського трудового табору на примусові дорожні роботи, де, незважаючи на страшні умови, залишився живим.

Події цих років стали трагедійною основою всієї подальшої творчості поета. Саме в роки війни Целан вдруге народжується як поет, як творча людина, яка має і хоче сказати щось дуже важливе, донести до людства ту істину, яку він збагнув у тяжкі часи воєнних випробувань.

У 1944 році він повернувся до Чернівців і продовжує навчання в університеті (вивчає англійську мову і літературу). Целан збирає свій перший збірник поезій, куди увійшли як воєнні, так і найкращі довоєнні вірші. Восени того ж 1944 року зібрано другий збірник. Обидва збірники були віддані на прочитання відомому буковинському поету Маргулу-Шперберу, який високо оцінив перші поетичні спроби молодого поета. Ранні поезії Целана були вперше надруковані у Румунії вже після смерті поета.

Незабаром Пауль зрозумів, що радянське життя не по ньому, хоча в юності він дотримувався лівих переконань і напочатку 1945 року опинився в Бухаресті. Щоб заробити на життя, перекладав румунською російську прозу, писав власні вірші. Саме тут, у Бухаресті, вперше на літературній арені з'явилось ім'я Целана: у 1947 році в авангардистському журналі "Аgora" надруковано три вірші, підписані новим, нікому ще не відомим прізвищем — Целан: німецьке написання свого прізвища — Antschel — Пауль переробив у псевдонім Zelan, але пізніше писав його на французький лад Celan.

У 1947 році Пауль Целан доклав зусиль і перебрався до Австрії. Як нащадок громадян Австрії і жертва Голокосту, Целан автоматично отримав австрійське громадянство. На частині території Австрії усе ще перебували радянські війська (вони пішли звідти тільки у 1955 році) і Целан, від гріха подалі, у 1948 році перемістився до Парижа, де жив до кінця життя.

Украй зосереджений на літературній праці, Целан належав до того типу поетів трохи не від світу цього. Найбільш відомий вірш Целана — "Фуга смерті" — вражає моторошною реальністю. Присвячена темі голокосту, "Фуга смерті" поєднує в собі кілька ліричних жанрів. Деякі його вірші стали "знаменням XX століття". В першу чергу це стосується його "Фуги смерті".

Поетичне чуття і літературний смак у нього були бездоганні. У 1952 році з'являється перший збірник поезій Целана, виданий у Франції "Мак і пам'ять" - елегічний цикл, присвячений пам'яті загиблих. У 1955 році вийшла нова збірка поезій "Від порога до порога". Пізні вірші Целана схожі на ребуси, імпресіоністичні і важкозрозумілі.

Целан переклав німецькою Олександра Блока, Сергія Єсеніна, Осипа Мандельштама так, що зробити це краще навряд чи можливо. Данину Франції, що пригріла його, поет віддав також літературним даром — повністю переклав німецькою Поля Валері й Артюра Рембо.

Париж відкрив самотньому іноземцю двері у великий світ. Швидко здобута популярність, письменницькі та перекладацькі гонорари забезпечували йому пристойний рівень матеріального благополуччя. У Німеччині йому було присуджено почесну нагороду Федерального об'єднання німецької промисловості (1957), літературну премію Вільного ганзейського міста Бремена (1958), вишу літературну нагороду Німецької академії мови та літератури — премію Георга Бюхнера (1960), реальна (Румунія) і потенційна (Ізраїль) історичні батьківщини, вшановуючи поета, розсипали всі можливі і неможливі похвали, про творчість Целана писали численні статті й монографії.

Потрясіння часів війни, апокаліптичний жах пережитого та повна людська самотність у світі не відпускали Целана й зрештою підкосили його. Досягнувши вершини слави, Пауль Целан став самогубцем, перехилившись у квітні 1970 року через ажурне поруччя мосту над Сеною. Свій останній притулок поет знайшов на цвинтарі одного з паризьких передмість, неподалік від аеропорту Орлі.

Говори и ты

Говори и ты,

говори последним,

скажи свое слово.

Говори —

но не отделяй нет от да.

Вложи и в свое слово смысл:

вложи в него тень.

Вложи в него вдоволь тени:

столько,

сколько, по-твоему, вкруг тебя роздано

полночи, полдню, полночи.

Оглядись.

Видишь: все живо кругом —

при смерти! Все живо!

Есть правда в слове, когда в нем тень.

Но место, где ты стоишь, сжимается…

Куда ты теперь, без тени, куда?

Вверх. Ощупью. Становясь

протяженней, неразличимей, тоньше!

Тоньше: нитью

для звезды, что хочет спуститься

и плыть внизу, там, где видит

она свое мерцанье: в зыби

текучих слов.

(Перевод Бориса Дубина)

Фуга смерти

Черное млеко рассветной зари пьем мы на ночь

пьем его утром и днем пьем и ночью

пьем его пьем

роем могилу в просторах воздушных там где не тесно

в доме живет человек он с гадюками ладит он пишет

Германия золото кос Маргариты в сумрак одета

пишет выходит из дома под звезды и псов он скликает

евреев скликает своих велит им могилу копать

велит им играть танцевать веселиться

черное млеко зари мы пьем его на ночь

пьем его утром и днем пьем его ночью

пьем его пьем

в доме живет человек он с гадюками ладит он пишет

Германия пепел волос Суламифи в сумрак одета

копаем могилу в просторах воздушных там где не тесно

велит он копать нам поглубже и петь веселиться

в руке револьвер он кричит и глаза голубые

копайте поглубже, а вы там играйте танцуйте

Черное млеко рассветной зари пьем мы ночью

утром и днем его пьем мы и вечером пьем

его пьем мы и пьем

в доме золота кос Маргарита твоих Суламифи

пепел волос человек поселился с гадюками ладит

сладко о смерти играть нам велит смерть маэстро немецкий

скрипки мрачнее чтоб голос ваш дымом густым воспарил

и в облаках обретешь ты могилу там где не тесно

Черное млеко рассветной зари пьем мы ночью

пьем тебя днем смерть маэстро немецкий

пьем тебя утром и вечером пьем

смерть маэстро немецкий глаза голубые

пуля его попадает без промаха в вас

в доме золото кос Маргарита твоих человек поселился

свору спускает на нас одаряет могилой небесной

с гадюками ладит и грезит о смерти маэстро немецкий

золото кос Маргарита

пепел волос Суламифь

(Перевод Ольги Татариновой)

Запис у метричній книзі про народження Пауля Анчеля, 23 листопада 1920	Запис у метричній книзі про шлюб батьків Пауля Анчеля, 1920	Табель успішності Пауля Анчеля, учня 8 класу ліцею "Marele Voevod Mihai, 1937/1938 уч. рік
Дитяче фото Пауля Анчеля	Пауль Анчель, 1941	Сім’я Анчель у списках мешканців єврейської національності м. Чернівці, 1941
Звернення Пауля Анчеля до примарії м. Чернівці щодо перегляду права на румунське громадянство, фото 1, 22 березня 1943	Звернення Пауля Анчеля до примарії м. Чернівці щодо перегляду права на румунське громадянство, фото 2, 22 березня 1943	Звернення Пауля Анчеля до примарії м. Чернівці щодо перегляду права на румунське громадянство, фото 3, 22 березня 1943
Ерік Целан, син Пауля Целана у Державному архіві Чернівецької області На фото (зліва направо): Єва-Марія Брюк Нойфельд – керівник знімальної групи французького телебачення у Чернівцях; Бертран Бадью – викладач-дослідник, співдиректор центру ім.Пауля Целана при Вищої нормальної школи в Парижі, де колись працював славнозвісний поет; Ерік Целан – практик методу Фельденкрайза, підтримує та опікується літературною спадщиною Пауля Целана, 04 вересня 2014