Головна сторінка | Архів новин | Корисні посилання | Контакти | Карта сайту

Володимир Репта –митрополит Буковини і Далмації



Майбутній митрополит Буковини і Далмації Володимир фон Репта народився 25 грудня 1841 р. в Банилові Руському на Буковині (нині с. Банилів Вижницького району Чернівецької області) в заможній дворянській сім'ї пайовика Михайла фон Репти. При хрещенні отримав ім'я Василь. У 1857 р. Василь Репта вступив на навчання до І державної цісарсько-королівської гімназії у Чернівцях, яку успішно закінчив у 1864 р. В класних журналах гімназії за роки навчання майбутнього митрополита, які зберігаються в держархіві Чернівецької області, є відомості про його успішність та інші відомості біографічного характеру. Так, з журналів ми довідуємося про те, що родина Василя Репти мала помешкання в Чернівцях спочатку за адресою Шісштатгассе № 194 (нині вул. З. Космодем'янської), згодом на вулиці Гауптштрассе № 444 (нині вул. Головна). Від оплати за навчання гімназист Василь був звільнений, а у 1859 році навіть отримував стипендію ім. Франца Йосифа. Уважний і дуже старанний учень зі зразковою поведінкою найкращі знання демонстрував з релігієзнавства, німецької та української мов, історії та географії, високих успіхів досяг також у вивченні латини та грецької мови. В графі «майбутня професія» ще від молодших класів гімназії зазначалося – теологія, а в графі «примітка» – українець. Відомо також, що молодший брат Василя, Степан, так само навчався в Чернівецькій гімназії.

Після закінчення гімназії Репта продовжив вивчати теологію в Чернівецькій православній духовній семінарії та у 1868/1869 навчальному році був призначений суплентом (Авт.: суплент – помічник вчителя) з латинської, грецької та німецької мов у гімназію, яку нещодавно закінчив. Незабаром він залишив Чернівці, щоб впродовж наступних 4 років поглибити свої знання у теологічних та філософських студіях, навчаючись в університетах Відня, Бону, Мюнхена та Цюріха. У 1872 р. повернувся до Чернівців, отримав посаду префекта в православному архієпископському семінарі та суплента з математики І-ї державної гімназії. Після успішного складання конкурсного іспиту та на основі Найвищого цісарського рішення від 9 вересня 1873 р. фон Репта призначений ординарним професором з вивчення Біблії та ексегизи Нового Завіту (Авт.: ексегиза – тлумачення текстів релігійного змісту) Чернівецької духовної семінарії. Коли 4 вересня 1875 р. у Чернівцях відкрився університет, його було запрошено на посаду ординарного професора теологічного факультету для викладання цих самих навчальних дисциплін, він також виконував обов'язки бібліотекаря теологічного факультету, був членом екзаменаційної комісії факультету. За роки викладацької діяльності Репта був ректором Чернівецького університету у 1883/1884 навчальному році, деканом теологічного факультету у 1878/1879, 1885/1886, 1888/1889 та 1893/1894 навчальних роках. З 1876 по 1895 рр. Володимир Василь фон Репта був інспектором шкіл крайової столиці Чернівці. З 1896 р. – почесний професор теологічного факультету Чернівецького університету.

Будучи гімназистом останнього року навчання Василь Репта разом з богословами Єротеєм Федоровичем та Касяном Стратулатом виступив організатором вшанування третьої річниці смерті Тараса Григоровича Шевченка на Буковині – це був перший спланований і підготовлений захід у краї на вшанування нашого славного Кобзаря. Тоді українські богослови Чернівецької духовної семінарії, разом із старшими гімназистами, організували 29 лютого 1864 р. в Чернівцях, у церкві Св. Параскеви поминальне богослужіння, яке відправив отець Ісидор Мартинович, катехит і вчитель української мови реальної школи. Часопис «Слово» від 23 березня 1864 р. повідомив про цю подію наступне: «…цей акт много доброго зробив, збудив чуття в нашій українській молоді і показав, що і на Буковині ми встали з великого сну і зачали думати про свою словесність».

З-під пера Репти-педагога та інспектора вийшли друком «Психологія та її значення на вплив, плекання і сприяння релігійному житті» (1888), «Релігійні обряди і звичаї та їх значення для розвитку культури» (1888), 15 річних звітів про стан бюргерської та народних шкіл крайової столиці Чернівці. Про Репту-інспектора зберіг спогади доктор Маєр Ебнер – видавець та відповідальний редактор чернівецького часопису «Остюдіше цайтунг», органу політичних, економічних і культурних інтересів єврейства Буковини. Він писав, що Світлійший князь церкви Репта, якому статечно цілували руку і старі, і багаті, і величні, і знамениті менше запам'ятався людям у такому своєму образі, більше ж він живе у свідомості людей як добросердечний чоловік, якого сучасники поважають ще з часів свого дитинства. У цьому контексті він поділився спогадами про те, як у 1881 р., коли сам Ебнер навчався в єврейсько-німецькій початковій школі, до їхнього класу завітав інспектор – людина духовного сану в довгій рясі, з чорною бородою вже відзначеною сивими пасмами. Його сутність виявилася м'якою та дружелюбною і переляканий вчитель заспокоївся. Цей інспектор прийшов не для того, щоб відшуковувати недоліки та строчити осудливі звіти, він люб'язно спілкувався з дітьми, задавав їм питання які не мучили дитячий мозок. В його голосі, який він жодного разу не підвищив, лунало стільки доброти, що діти полюбили його…

29 серпня 1875 р. в монастирі Сучавіца Репта був висвячений на ієродиякона і причислений до регулярного кліру; 30 червня 1886 р. став ієромонахом. 16 червня 1890 р. Володимир фон Репта висвячений архімандритом, а на підставі Найвищого цісарського рішення від 16 лютого 1896 р. призначений архімандритом консисторії. 30 червня 1899 р. в Чернівецькому кафедральному соборі архієпископ Аркадій Чуперкович разом з єпископом Никодимом Мілашем висвятили Володимира Репту на єпископа Радівецького. Після смерті архієпископа Чуперковича Репта став архієпископом Чернівецьким і митрополитом Буковини і Далмації. Обряд інсталяції було проведено в Святодухівському кафедральному соборі м. Чернівці 23 листопада 1902 р.

Церковно-релігійне життя в краї, якому вирішив присвятити себе Володимир Репта, перебувало у стані україно-румунських змагань. Обидва православні народи намагалися довести свою зверхність над церковною організацією та одних над іншими, щоб тим самим мати вплив на духовні і національні почуття населення. На долю митрополита Репти випало проводити політику урівноправлення між українцями і румунами на церковному поприщі, яку розпочав його попередник митрополит Аркадій Чуперкович. До початку Першої світової війни вдалося видати підручники релігії для народних і середніх шкіл українською мовою і фонетичним правописом. Катехитами стали українці в Кіцмані, Вижниці та Чернівцях; до консисторії увійшли: отець Семака, отець Галіп та отець Бриндзан. До духовної семінарії приймали однакове число українських та румунських кандидатів, щороку по 25 теологів. Православні священики об'єдналися в товариство з однойменною назвою; теологи створили своє професійне товариство «Православна Академія»; церковний журнал «Кандела» виходив українською і румунською мовами. Розгортання подій Першої світової війни, зокрема й на території Буковини, перешкодило подальшому впровадженню заходів до правового зрівняння українців з румунами на церковному полі.

Коли у вересні 1914 р. велику частину Буковини окупувала російська армія, митрополит Володимир залишився у Чернівцях. Він як міг намагався заспокоїти місцеве населення: спілкувався на вулиці та приймав усіх, хто потребував допомоги, незалежно від конфесійної та національної приналежності. Доктор Маєр Ебнер називав митрополита Репту справжнім другом єврейського народу і згадував ті буремні часи, коли російська армія стояла на кордоні з Буковиною, а місцеве населення було налякане, особливо це стосувалося єврейства. Населення було поінформоване про єврейські погроми, які прокотилися по всій Великій Україні, налякане тим, що козаки і татари своїм приходом несуть розбій і смерть, багато людей виставляли у вікна християнські хрести та ікони з зображенням святих, сподіваючись, що це врятує їх від жорстокої розправи. І, коли ворог з'явився в Чернівцях, євреї звернулися по прихісток до православного митрополита. Саме Володимир Репта надав захист і дах в митрополичій резиденції нужденним. Що більше, православний митрополит Буковини і Далмації забрав із найбільшої синагоги Чернівців – Темпля – усі сувої Тори і упродовж війни переховував їх у своїй резиденції. Погромів Репта не допустив.

Проте, митрополит Володимир, на вимогу представника тодішнього російського військового губернатора Чернівців Геровського, був змушений підписати циркуляр, адресований місцевому духовенству, з вимогою молитися за здоров'я російського царя й перемогу російських військ. Після відступу російських військ цей циркуляр було надіслано до Відня, як беззаперечний доказ дій Репти, направлених проти інтересів Австрії. Згодом митрополита й склад консисторії вивезли спочатку в Прагу, а потім у Відень, де опісля відрахували за штат.

По закінченні війни Буковина ввійшла до складу Румунії. Митрополит Володимир знову очолив митрополію Буковини і Далмації у 1919 р., а у листопаді 1924 р. за станом здоров'я вийшов на пенсію. Його наступником став архієпископ Котлярчук.

Помер архієпископ Чернівецький, митрополит Буковини і Далмації Володимир фон Репта 24 квітня 1926 р. в Чернівцях. Церемонія прощання, відспівування та урочистого погребіння відбувалася 26-27 квітня.

За життя митрополит Володимир здобув багато державних відзнак та почесних звань: був почесним громадянином міста Чернівці, міст Сучава і Радівці, чисельних буковинських громад, почесним членом багатьох культурних і літературних товариств; у 1908 р. цісарським декретом призначений таємним радником цісаря Австрії; нагороджений Великим Хрестом ордена «Зірка Румунії» і «Корона Румунії», орденом Св. Сави з медаллю «Нагорода за працю на благо церкви» І ступеню.

По собі митрополит Володимир не залишив майна чи інших статків. З притаманною йому гуманністю він упродовж життя займався доброчинністю. Ще до війни власним коштом зорганізував будівництво жіночого Свято-Введенського монастиря в Чернівцях; викупив будинок по вулиці Херескулгассе (нині вул. Щєпкіна) та подарував його румунському товариству для облаштування там дитячого притулку; пожертвував кошти українському жіночому товариству для будівництва іншого дитячого притулку; заснував благодійний фонд імені свого батька Михайла фон Репти та виділив цілу низку стипендій. Сам Репта жив виключно на свою заробітну платню. До свого останнього часу мешкав у кімнатах митрополичої резиденції. Був толерантним, вмів бути другом для всіх народів Буковини і її вірним сином.


Наталія Масіян,
начальник відділу використання інформації документів
Державного архіву Чернівецької області
(050) 916 05 07



Опубліковано: газ. «Буковинське віче», № 49(2419) від 29.12.2016, с. 1