Головна сторінка | Архів новин | Корисні посилання | Контакти | Карта сайту

Віче бажає прилучення австрійської часті української землі до України


До 100-річчя Буковинського Народного Віча


Події на Буковині кінця жовтня і початку листопада 1918 року засвідчили завершення процесу українського національного відродження, підтвердили відновлені традиції княжої доби та намагання, спільно з іншими українськими землями, відновити об’єднану українську державу.

З-о листопада наші краяни відзначатимуть юо-річчя Буковинського віча - подію, знаменну для сучасників перш за все тим, що вперше буковинці проголосили ухвалу: "Віче бажає прилучення австрійської часті української землі до України"*, чим зініціювали створення буковинської влади підтримкою і силою місцевого українського населення і довели велику національну зрілість буковинських українців.

Ще 13 жовтня 1918 року в Чернівцях відбулася українська міжпартійна конференція, на якій присутні домагалися поділу Буковини на українську і румунську частини та виступали проти австрійської окупації:

"...Разом з прочими Українцями Австро-Угорщини хочемо самі рішити про свою долю.

Ми хочемо в мирі і згоді розійтися з теперішнім і повсякчасним нашим сусідом румунським народом. Від Карпатів по Чорне море межують наші народні границі з собою. Тому вже самою природою ми примушені мирно і згідливо жити й працювати для спільного спокійного розвою в будуччині.

...Бажаючи скорого і тривкого миру, звертаємося до всіх народів із зазивом пособити всіма силами порозумінню між Поляками і Українцями з одного, а Румунами і Українцями з другого боку, щоби усунути і на сході можливість всяких майбутніх політичних заверух і усобиць.

Наприкінці прирікаємо всіма силами з посвятою життя і майна боронитися проти всякого насильства і всякого рішення про нас без нас"*

(газ. "Буковина" від 18.10.1918)

18 жовтня на збори до Львова прибули українські посли з Галичини і Буковини, представники політичних партій та чимало визначних діячів. Ці збори вирішили проголосити в колишній австрійській державі Українську Державу на території східної Галичини, північно-західної Буковини та українського Закарпаття і утворити на цих землях представництво цієї держави - Українську Національну Раду.

25 жовтня 1918 року був створений ’’Український Крайовий Комітет Буковини” - буковинська секція Української Національної Ради. Ного очолив Омелян Попович. Комітет негайно розпочав роботу і створив секції-комісії, які згодом могли б перетворитись на міністерства. Діяли: комісія народної оборони, фінансова комісія, міжнародна та адміністративні комісії. Від початку свого існування Комітет вирішив скликати в Чернівцях З-о листопада всенародне віче з представників усієї Буковини, яке мало б затвердити рішення Української Національної Ради за 18 жовтня і звернувся до населення краю із закликом:

"Доукраїнського народу Буковини!

Цісарським маніфестом з 16 жовтня давні порядки державні знесені Краєві границі упали. Повстали народні держави. Повстала і наша українська держава з усіх українських земель Буковини, Галичини і Мадярщини, проголошена "Національною Радою" 19 жовтня у Львові.

...Буковинський український народе, вставай і Ти до праці над своєю будуччиною!

...Мужчини і жінки, хлопці і дівчата!Інтелігенція, духовенство, шляхта, селянство, робітництво! Уряди громадські із своїми начальниками!

Всі ви діти нашої землі, станьте своїми грудьми за собою, кучіться до самооборони!

Докажіть свою готовність все служити тепер, собі і зійдіться всі з цілого краю, з каждого села в неділю 3 листопада до Чернівців, щоби там вовселюдно об’явити свою волю цілому світові. Там зійдемося на всенародне віче в "Народний дім" о 10 годині рано"*

(газ. "Буковина" від 01.11.1918)


У неділю 3 листопада прибули до Чернівців понад 10 тисяч учасників віча з усіх осредків Буковини. Зібрання віча відбулося в трьох залах: у Народному Домі, де промовляли Ілля Семака та Мирон Кордуба, в Робітничому Домі і в Музичному Товаристві, де з виступали Омелян Попович та Єротей Пігуляк. Віче ухвалило наступне рішення:

"1. Місто Чернівці', відтак політичні повіти Заставна, Кіцмань, Вашківці та Вижниці цілі, а Чернівецький та Серетський повіти за виїмкою громад, вказаних із двох останніх переписів як переважно ромунські; вкінці ті громади Сторожинецького, Радовецького і Кімполунгського повітів, у котрих обі останні переписи виказують українську більшість - творять окрему від ромунської частини краю українську територіальну область.

2. Признає найвищу владу на тій українській області поки що Українську національну раду, утворену на з'їзді мужів довір'я у Львові дня 19 жовтня с.р. і взиває її, щоби якнайшвидше перевела національно-політичну організацію сеї області і перебрала цілу управу у свої руки.

3. Взиває всі національні меншості на тій українській області, причім євреїв признає за окрему національність, щоби негайно вислати своїх представників до Укр. нац. ради відносно їхнього числа населення.

4. Взиває Укр. нац. раду виготовити конституцію для української області бувшої австрійської держави, а то на основах загального, рівного, тайного і безпосереднього права голосовання всіх дорослих осіб без ріжниці пола, з пропорціональним заступництвом так при законодатних ділах, як і при правительстві для національних меншостей.

Рішуче протестує проти посягання чужих народів на тту суто- українську область, а зокрема проти ухвал ромунського віча з дня 27 жовтня, котре, нехтуючи брутально принцип самоозначення народів, виявило намір загарбати цілу Буковину під панування ромунських боярів і попів - та заявляє, що український нарід чужого не бажає, але своєї рідної землі боронитиме до останнього. За се з покликаннями заступниками ромунського народу і іньших народів все готовий порозумітися для мирної розв'язки всіх справ.

6. Віче взиває буковинську делегацію "Укр. Національної Ради" перебрати негайно правління української часті краю.

Віче бажає прилучення австрійської часті української землі до України"*

(газ. "Буковина " від 10.11.1918)


Після віча відбулася велика маніфестація учасників головними вулицями Чернівців до збірної точки на площі Елізабетплац (нині - Театральна). Після промови Осипа Безпалка, в якій він висловив волю всіх присутніх про прилучення Буковини до України, співом "Ще не вмерла Україна" і "Не пора" маніфестація мирно завершилася.

Згодом до Чернівців стали надходити звістки про перебрання влади на провінції. Постали українські повітові управи в Заставні, Вашківцях, Вижниці, Кіцмані, де на місце старостів покликано українських комісарів. Так, в документах архівного фонду Секретаріату Міністерства Внутрішніх Справ Буковини віднаходимо повідомлення префектури Кіцманського повіту від 22 листопада 1918 року з описом та оцінкою подій жовтня-листопада цього ж року:

"...В перші дні місяця жовтня [так в документі] 1918 р. створився в Кіцмані місцевий Комітет Української Ради. Повітове управління керувалося безпосередньо цією виконавчою владою, на допомогу повітовій владі була направлена "комісія" у складі трьох осіб. Проте, вона діяла підтримана силою, яку мала у своєму розпорядженні, та не прислухалась до повітового управління і організувала власний апарат управління шляхом проведення призначень від комітету в місцевих територіальних громадах, з тим, щоб їм також підпорядковувались колишні голови громад (старости).

Податкова служба, склад продовольчих товарів та матеріальний склад, призначений для відбудови, знаходився у підпорядкуванні виключно вищевказаного комітету, а повітове управління було повністю позбавлене права розпоряджатися службами...и

Нажаль, творення української влади на Буковині не було успішно завершене, в тому числі й через те, що в революційних подіях 1917 - 1921 років не встояла українська держава, а без Соборної Української Держави не може самостійно існувати Північна Буковина. *

* збережена орфографія тексту оригіналу


«Kriegs-Ausgabe Czernowitzer Allgemeine Zeitung»: «Ситуація в Чернівцях» (Про події Буковинського Народного Віча) 4 листопада 1918р.

Протокол передачі влади на Буковині президентом краю графом Йосифом Ендорфом представниками румунської та української нації Аурелу Ончулу та Омеляну Поповичу.

Стаття газети «Kriegs-Ausgabe Czernowitzer Allgemeine Zeitung/Czernowitzer Tagblatt»: «Ситуація в Чернівцях» (Про події Буковинського Народного Віча) 4 листопада 1918р.

Стаття газети «Morgenblatt» : «Буковина (1775-1918). Історичний день» (Про маніфест Українською та Румунською Національними Радами щодо спільного управління Буковини) 7 листопада 1918р.

Рішення Румунської Національної Ради про оголошення стану облоги на Буковині. 12 листопада 1918 р.

Повідомлення префектура Кіцманського повіту про захоплення влади у м. Кіцмань місцевим комітетом Української Національної Ради . 22 листопада 1918 р.

Стаття соціал-демократичної газети «Вперед» стосовно делегації Української Національної Ради, уповноваженої на переговори з президентом краю графом Йозефом фон Ендорфом. 9 листопада 1918р.

Аурел Ончул

Організатори Буковинського віча 1990 р., нагороджені почесною відзнакою «100 років Буковинського віча» в 2018 р. 02 листопада 2018р.

Омелян Попович